Несподівана подія, але з драматичним впливом на світ. Іноді він залітає і злітає, але залишає за собою слід. Чорний лебідь повертається.
У 2008 році все було не інакше, коли це сильно вдарило по світовій фінансовій системі. Або в 2011 році, коли Європу сколихнула боргова криза. Світ ще не оговтався від наслідків кризи десятирічної давнини, про що свідчать нульові відсоткові ставки та продовження кількісного послаблення. Поки наслідки початкового системного руйнування все ще залишаються, чорний лебідь знову пролетів над світом. Цього разу з ще більшими потенційними наслідками.
Країни борються з кризою
Епідеміологічні чи економічні кризи мають принаймні одну спільну рису: їх можна зупинити. Багато країн Азії продемонстрували, як можна втрутитися проти поширення злоякісного вірусу та майже повністю його знищити. Це складна боротьба і в управлінському, і в політичному плані, але вона можлива.
Поки вжито швидких і ефективних заходів і зупинено поширення вірусу на першому етапі, як, наприклад, у Сінгапурі, економічні наслідки мінімальні. Однак якщо інфекція набуває характеру епідемії, кроки набагато складніші та болючіші. Південна Корея також показала, що такою ситуацією можна керувати.
Європейський провал
Європа значно відстала у профілактиці та підготовці планів, у тестуванні потенційно інфікованих, у зборі та оцінці даних. Але й у підході окремих людей до поширення епідемії. Для багатьох не дивно, що кількість інфікованих у багатьох європейських країнах зростає на тисячі людей щодня. Водночас підтвердилися побоювання, що вони перевищать рівень із Китаю.
Падіння економічного виробництва в районі Уханя показало, наскільки потужним може бути карантин для економіки країни. Обвал китайської економіки в першому кварталі став найбільшим з початку вимірювання. Це також викликало велике занепокоєння щодо здоров’я європейської економіки в умовах нинішнього зростання епідемії.
Ситуація в Європі принципово відрізняється від Азії. В азіатському рейтингу цінностей на першій сходинці була сім’я, а нижче – держава, в Європі – сама людина. Виявляється, не лише неготовність Європи до епідемії, але особливо західний індивідуалізм є найбільшою загрозою для поширення епідемії на старому континенті.
У Великобританії до чверті населення відмовилися змінити свої звички через коронавірус. Також, виходячи з їхнього ставлення, британський уряд не вжив жодних радикальних заходів, таких як скасування масових заходів чи закриття шкіл.
Кінець нинішньої епохи глобалізації?
Коронавірус спричинив падіння реальних ставок на 1,5% порівняно з очікуваним розвитком без пандемії. Наслідком багатьох європейських пандемій став також спад торгівлі. Тоді як зміцнення торговельних відносин до кризи сприяло підвищенню рівня життя. Будь-який страх за здоров’я приводив до депресії. Із закінченням іспанського грипу прийшов кінець першої ери промислової глобалізації, яка вже була приглушена наслідками Першої світової війни. Таким чином, коронакриза може заблокувати ланцюг постачання з Китаю, який був побудований протягом останніх двох десятиліть.
Можна сказати, що пандемії підвищать зарплати, але розчарують реальні результати. На відміну від інших лих, таких як війна чи стихійні лиха, пандемії не призводять до сплеску попиту на капітал, що призводить до тривалого періоду скромних реальних ставок.
